Серце гарпії
У романі Марини Соколян «Серце гарпії» героїня Ярослава Немирович, ставши свідком злочину, тікає до глухого села. Згадуючи своє минуле, Ярослава розуміє, що до трагічної розв’язки призвели її власні дії. Незважаючи на її численні таланти, включно з здатністю маніпулювати емоціями людей і вигадувати переконливу брехню, її кар’єрний успіх досягся ціною особистої деформації. У пошуках спокою та спокути Ярослава шукає притулку в тихому селі, але опиняється втягненою в ще один хаотичний поворот подій.
Вибудовуючи сюжет роману, автор піддає головного героя складним обставинам, де межа між прийнятною та неприйнятною поведінкою стирається в гонитві за успіхом.
У цьому романі розповідається про життя молодої дівчини, чия подорож є прикладом важливості плекання одних чеснот, відкидаючи інші. Незважаючи на початкові сумніви щодо її здатності змінити обставини, головна героїня постає маяком надії для вразливих, хоча це коштує великої особистої ціни.
Підсумок роману викликає у читачів відчуття глибокого задоволення від трансформації героя.
Роман наповнений вставними словами, спогадами про минуле, перспективним аналізом, почуттями, досвідом, медитаціями, самоаналізом і внутрішнім дискурсом. Запити головного героя, як і запити автора, є пов’язаними й спонукають читачів до роздумів. Самодіалог серця головного героя дарує проблиск надії, що попри невдачі ще не все втрачено.
Повчальний характер цього роману актуальний для всіх поколінь, але особливо важливий для молодших читачів. Він торкається питань міського та сільського суспільств, а також повсякденних проблем, що виникають. Тому з цим романом варто познайомитися кожному.